- Дивися, як гарно намалював…
- Це в тебе конячка?
- Ні , це мишка. Вона тільки дуже велика і червоного кольору, тому що в неї настрій такий гарний.
Хочу цукерок
- Мамо, дайте мені цукерок.
- Добре, візьми собі повну жменю.
- Аж повну жменю? Тови, мамо, дайте самі бо ваша жменя більша.
«Бабуся і онучка»
Бабуся внучці каже:
- Любцю мила,
- Хоч перед їжею ти б ручки мила.
- І так про мене кажуть – білоручка.
«Бабуся і онучка»
Бабуся наказує внучці:
- Будь чемною, бо прийде Вовк і з’їсть тебе.
- Внучка. – Знаю, знаю! (Хитренько) .
Але він спершу з’ї в бабусю.
Вередун
- Добре синочку, що ти перестав плакати.
- Я не перестав, я тільки відпочиваю.
Сергійко (5 років) сидить і дивиться, як мама підмальовує брови олівцем.
Тато нахиляється до нього і каже:
- Правда, в нас мама красуня?
Малий ображено:
- Як я обмалююсь, то замазура, а як мама, то
красуня.
Сергійко (3 з половиною роки) сидить біля вікна, дивиться на дитячий майданчик. Надворі дощ, вітер.
- Знову вона зламалась.
- Гойдалка? - запитує мама.
- Та ні, мамо, - зітхає сумно малий, - погода.
- Сергійку, йди подихай свіжим повітрям, каже мама.
Малий виходить на балкон і повертається:
- Мамо, воно не свіже, воно вчорашнє.
Сидить бабуся з онукою Веронічкою (2 з половиною рочки) на лавочці.
- Веронічко, а чому ти неправильно взула туфельки? Бачиш, вони в тебе в різні боки дивляться.
- Ні, вони дуже правильно дивляться: один - на бабусю, інший - на дідуся.
Прибігє онучка до бабусі замурзана і мокра.
- Веронічка, а де ж ти так забруднилася?! - сплеснула руками бабуся.
- Та це я на городі впала у яму з водою.
- Ой, Боженьку, а хто ж тебе витяг?
-Сама витяглась! – відповіла