"У СПIВПРАЦI - РЕЗУЛЬТАТ" |
Адаптація дитини до нових умов – надзвичайно складний період. Одні діти звикають швидко, інші реагують на зміни життєвих обставин дуже болісно. Тому головне завдання педагога, який приймає дитину в дошкільний заклад,- створити всі можливі умови для полегшення її адаптації, зокрема - налагодити взаємодію з її родиною. Під час першого знайомства з батьками малюка проводимо бесіду й анкетування, спрямовані на вивчення специфіки сімї : її складу,умов життя, віку батьків, рівня їх обізнаності в питаннях виховання тощо. На підставі аналізу розвитку дитини фіксуємо її фізичні та психічні особливості. З батьками кожної дитини спілкуємося індивідуально,даємо рекомендації щодо поліпшення її адаптації до умов дошкільного закладу. Щоб якомога повніше ознайомити батьків з умовами та режимом перебування дитини в дошкільному закладі,проводимо екскурсію груповими приміщеннями. Тут батьки знайомляться із вихователями своєї групи,дізнаються,де дитина спатиме,вмиватиметься,гратиметься. Вони отримують від вихователя інформацію про те,які іграшки, навчальні посібники,дитячі книжки є в групі, які культурно-гігієнічні навички треба прищеплювати дитині, що важливо врахувати,щоб правильно організувати її життя вдома. Така співпраця дає батькам змогу отримати педагогічні знання та вміння,по-іншому поглянути на потреби своєї дитини,переглянути попередній досвід виховання. Але досягти цього можна лише за умови становлення довіри та розуміння між батьками та вихователями дошкільного закладу. Але щоб встановити необхідні контакти,домогтися взаєморозуміння можна лише за умов досконалого володіння навичками спілкування. Вихователь має враховувати ы конкретно ситуацію,й особливості партнерів по спілкуванню. Для налагодження діалогу з родинами вихованців педагогу слід проявити свою зацікавленість, переконати батьків у тому,що ъх уважно слухають ы ,головне,-чують. Досягнути цього допомагають різні способи комунікації: активне слухання,контакт очей,доречний комплімент,привітна усмішка тощо. Важливо створити емоційно-позитивну атмосферу зацікавленість розмови,спільного розв’язання проблем. Адже звичайні спостереження,анкетування й бесіди дають неповну картину особливостей виховання дітей у родині,оскільки батьки не розкривають до кінця характер совах взаємин з дітьми,а іноді просто приховують певну інформацію. Такі підходи до взаємодії з батьками дітей раннього віку підвищує їхню відповідальність за виховання дітей у родині, розвиває педагогічну активність - показник зацікавленого ставлення до виховання своїх дітей. У дошкільному навчальному закладі формується сприятлива емоційна атмосфера для співпраці між батьками і педагогами, що дає змогу забезпечити спільний успіх у справі розвитку виховання і соціалізації дітей раннього віку. |
Так приємно відчувати тепло від маленьких ручок, коли вони обіймають тебе за шию, пухкі щічки притискаються до щоки, і ніжний голосок говорить найдорожчі слова: "Я тебе люблю". Цей момент хочеться зупинити назавжди.
"ПОВЕДIНКА ДИТИНИ-ЦЕ СТИЛЬ СПIЛКУВАННЯ В CIМ'I" |
Пригадайте, адже ми і самі в цей період життя нерідко відчували себе забутими, скривдженими, нелюбимими, усіма покинутими, нещасними. Чи близькі ви своїй дитині? Чи відомі вам її негаразди? Який він, ваш малюк? Веселий чи сумний, упевнений у собі чи постійно сумнівається, стриманий чи різкий, дружелюбний чи задиркуватий, чи вміє дружити з ровесниками, трудитися і гратися в колективі? Від усього цього залежить результат будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної. Батькам дуже важливо постійно відчувати дитину, розуміти її поштовхи, мотиви вчинків, потреби. Необхідно будувати свої взаємини з нею м'яко, чуйно, делікатно, добросердечно, незлобливо, невимогливо. Адже звичайно діти спокійно сприймають зауваження дорослих, які зроблені доброзичливо, по-товариському, і, навпаки, – різко, грубо, напружено відповідають на роздратований, самовпевнений тон. Діти дуже люблять розмовляти, їм необхідне безпосереднє тісне спілкування, їм важливо ставити запитання й одержувати докладні відповіді на них. Вони не задовольняються односкладовими репліками. Цікаве таке спостереження: коли, хоча б на кілька годин, діти опиняються в обстановці дружніх розмов, задушевних бесід, близького спілкування і порозуміння, то вони поводяться стосовно сторонніх і, головне, один з одним поступливіше і привітніше. Більше того: якщо діти поперемінне спілкуються із дорослими різко протилежного стилю поведінки, то поводяться щоразу відповідно до того стилю, під впливом якого знаходяться. Роздратований або байдужий, чуйний або ворожий, повчальний або диктаторський тон дорослого майже автоматично викликає такі самі інтонації в дітей! А інтонації впливають як на поведінку дітей, так і на їхні взаємини. Пам'ятайте про це, дорогі батьки! Будьте терплячі зі своєю дитиною. Якщо в неї щось не виходить, відзначайте її успіхи, а не промахи, хваліть її і виявляйте надію, що завтра все вийде краще, ніж сьогодні. Ніколи не говоріть малюкові, що він поганий, говоріть, що він погано вчинив. Не лайте і не карайте дитину, коли вона засмучена, вдарилася, перед сном або після сну. Поцілуйте її на ніч, обійміть. Скажіть що-небудь ніжне. Малюкові не повинно бути нудно. Грайтеся з ним, якнайбільше грайтеся. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються у швидкості і жвавості. Гра може полягати й у великій розмаїтості творчих здібностей, уяви. Придумуйте якісь ролі, обмінюйтеся ними.Напевно, не подумають батьки і про те, що так і не зуміли викроїти тоді півдня, щоб піти з дітьми в зоопарк, поїхати за місто або просто погуляти і захопивши м'ячі, скакалки, ракетки, а потім удома за чаєм обговорити спільні враження. Адже саме ці сумісні заняття, спільні інтереси і сімейні захоплення, а не десятки куплених суконь і іграшок, кілограми апельсинів і цукерок згуртують сім'ю, закладуть дружбу. Пам'ятайте, основа гарної поведінки дитини, основа її успіхів у навчанні – це атмосфера любові, порозуміння і поваги один до одного в домашньому колі, це стиль спілкування в сім'ї. ВИХОВУЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ Усі батьки прагнуть виховати свою дитину самостійною, мріють, щоб вона з малечку допомагала їм. Та не завжди вдається привчити дитя до самообслуговування, до посильної праці, оскільки батькам часто не вистачає терпіння навчити, зачекати, поки закріпляться навички та уміння. А потім дорослі дивуються , що дитина не самостійна, не вміє нічого робити, не допомагає. Отже , ці важливі для подальшого життя якості потрібно формувати з раннього дитинства. Нас примушує щось робити свідомий намір, мета , наша воля. Тому працювати треба над формуванням не лише умінь, а і свідомого бажання досягти свого, допомагати, робити приємність іншим. Найбільш дієвим механізмом створення таких поведінкових реакцій у дитинстві є імітація. Воля теж починає формуватися з перших хвилин життя , коли малюк має зробити певні зусилля, щоб отримати бажане, наприклад, дотягтись до материнських грудей. Тому не варто «бігти попереду паровоза», догоджаючи маленькій дитині. З перших днів вона має проявляти наполегливість і волю. Дайте їй змогу дотягнутися до іграшки , подолати перепону , привернути увагу дорослого – це тренування на витривалість, на характер. Готовність долати труднощі створює умови не стільки для переживань, скільки для поступового прямування до мети. Часто батьки не дають розвиватися далі цій волі, адже дорослим легше швидко одягнути дитину, ніж чикати, поки вона сама пів години одягатиметься. Тому батьки через брак часу чи терпіння втрачають найсприятливіший період для формування навичок самостійності, який у психології називають «кризою трьох років», або кризою «я сам». Вони не заохочують природне бажання робити все самостійно. Більш активні діти відстоюють цю свою установку, потрапляючи в розряд «непослухів», а більш пасивні(«зручні» для батьків) повністю підкоряються їх волі, щоб і дорослими не піднятися до відповідальності за своє життя та за свої досягнення в ньому. Якщо маленька дитина хоче допомогти , треба дозволити їй, наприклад, помити посуд чи зібрати сміття, витерти за собою розлите молоко. Навіть якщо вона щось розіб’є чи буде робити повільно, треба заохочувати спроби. Тоді поволі такі дії, така модель поведінки входить у звичку. Але якщо відмовити дитині у її прагненні до самостійності, то втрачається головне – дорогоцінний час. Згодом однаково доведеться ставити дитину перед фактом, що вона має виконувати якусь домашню роботу, допомагати батькам. Навіть якщо в дитини тепер немає бажання це робити, її слід терпляче привчати, наприклад розповідаючи історії про те, як це вміння виручило вас свого часу. Спонукати до самостійності можна різними способами, зокрема ввести дитину в колектив, де вона буде змушена самостійно себе обслуговувати. Тим часом, батьки ніби і не примушують щось робити, але дитина під тиском середовища і обставин змушена вчитися життєвим навичкам. Самі вони не з'являться і не розвинуться-батьки для цього мають активно організувати простір дитини, регулярно займатися її вихованням. Адже воля дитини формується під впливом дорослого. Тому правильно буде витрачати більше часу, але почистити картоплю чи помити чашки разом з дитиною, а не робити це замість неї. Нині дедалі складніше сформувати навички наполегливості, працьовитості та самостійності, бо людина, захищена цивілізацією, усе менше наражає себе та своїх дітей на непохитні вимоги природи на зразок «не побігаєш – не пообідаєш». Та батьки мають усвідомити, що функціональні навички дитини – це крок до її впевненості в собі. Що раніше дитина опанує корисні навички, то краще самовизначиться та відчує себе самостійною. |
Порада 1. Вірте вашій дитині.
Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. Пусть ребенок знает и чувствует, что вы ему вірите
Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна.
Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один – одному.
Порада 3. Не створюйте ситуації для обману.
Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.
Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів.
Порада 5. Винагороджуйте правдивість.
Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».
Порада 6. Показуйте приклад чесності.
Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ?
За своєю прородою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.
Як ми це робимо ?
Найтиповіший спосіб - поставити дитину в ситуацію, коли їй потрібно вигадувати, придумувати казки для батьків. Можливо, у дитини великі неприємності, такі, що одному не справитися ? Чому вона про це не говорить ? Можливо, не моє надії на ваше розуміння, допомогу ? Соромиться ? Не довіряє ? Боїться ? Вона буде шукати допомоги в іншому місці ? А чи знайде? А якщо знайде – то яку ? Як видно, дитяча брехня небезпечна не тільки тим, що вас вводить в оману, а й тим, що дитина відсторонюється від вас ! А це свідчення того, що дитина сумнівається у вашій безумовній любові !
Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли :
1. Довіряє їм
2. Не боїться їх гніву чи осуду
3. Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість
4. Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити
5. Допоможуть, підтримають, коли їй погано
6. Дитина твердо знає, що ви на її боці
7. Впевнена, якщо накажуть, то мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м’яких !
Маленька брехня, помножуючись, породжує велику недовіру. Із зникненням довіри, повільно руйнується бузумовна любов ! Дитина розуміє : є умови за яких мене будуть любити. Любов для неї стає іншою - обумовленою.
Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А що погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш – те й пожнеш !
ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові ? Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :
1. Намагається не дивитися вам в очі
2. Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається
3. Потирає очі
4. Часто покашлює під час розмови
5. Потирає підборіддя, виски
6. Несвідомо торкається носа
7. Посмикує мочку вуха
8. Почісує шию, відтягує комірець
9. Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати
.
Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно ! Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають
1. Любов довготерпелива.
2. Любов милосердна.
3. Любов не заздрить.
4. Любов змушує докоряти самому собі.
5. Любов захищає Свободу.
6. Любов не гордиться.
7. Любов — це подвиг.
8. Любов відповідальна.
9. Любов не дратується.
10. Любов не тримає зла.
11. Любов не радіє неправді.
12. Любов радіє істині.
13. Любов усе прощає.
14. Любов усьому вірить.
15. Любов смиренно-мудра.
16. Любов усе перетерпить.
17. Любов щедра.
18. Любов робить людину сильною.
19. Любов виражає себе естетично.
20. Справжня педагогіка і справлене виховання і є Любов.
1. Життя без Свободи — духовна каторга.
2. Свобода — вільний вибір.
3. Свобода — найвища властивість людського розуму.
4. Свобода завжди ворожа диктатові, тоталітарності, авторитаризмові.
5. Свобода позбавлена змоги здобути владу будь-яким коштом.
6. Свобода делікатна.
7. Свобода визначає суть і спосіб життя.
8. Свобода визначає шляхи і методи саморозвитку.
9. Свобода моральна і доброчесна.
10. Свободі протидіє брехня.
11. Свобода захищає соціальну справедливість.
12. Свобода береже гідність кожного.
13. Свобода об'єднує народи.
14. Свобода творить людське "Я".
15. Свобода волі є спосіб керування самим собою.
16. Свобода неможлива без самозречення.
17. Свобода є розкріпачення внутрішніх сил.
18. Свобода — це самореалізація особистості.
19. Свобода і самосвідомість неподільні.
20. Свобода, помножена на Любов, є мета життя для себе та для інших.
Ці заповіді розроблено Асоціацією "Педагогіка Любові та Свободи"