Поради батькам

Батькам про права дитини

Кожна дитина має право

На рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

На захист здоров”я та медично-санітарне обслуговування;

На захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує догляд;

На захист від жормтоких, нелюдських або принизливих для гідності дитини видів поводження чи покарання;

На захист від будь-якого покарання;

На захист від сексуальних домагань;

На проживання з батьками та на підтримання контакту з батьками у разі їх розлучення

На вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

На свободу думки, совісті, віросповідання;

На особисте життя, на недоторканість житла, на таємницю кориспонденції.

Коли порушують права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли порушується недоторканість дитини.

Коли по відношенню до дитини спостерігається випадки насилля або приниження.

Коли дитину ізолюють або залякують.

Коли дитина не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

Коли її особисті речі є недоторканими.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби які потрібно поважати.

Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вана знає телефони 101, 102, 103, 104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

Навчити її казати "НІ”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню дот неї та інших людей.

Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

Залучати її до обговорення таких сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

Залучати дитину до створення сімейних правил.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо промовлені спокійним тоном. А є слова, які люди, звісно, соромляться говорити настрій.

«ЗАБОРОНЕНІ» ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ:

• Скільки разів тобі повторювати...
• Я сказала — зроби...
• Ти що, не розумієш?...
• У всіх діти як діти, а ти...
• За що мені така кара...
• Не лізь, якщо не можеш зробити...
• І в кого ти тільки такий вдався...
• Невже тобі важко запам'ятати, що...
• У моєї подруги дитина — просто ангел, а ти в мене...

«ПОТРІБНІ» ЗВЕРТАННЯ ДО ДИТИНИ:

• Вирішимо все разом...
• Як ти вважаєш...
• Мій любий...
• Це ти добре придумав(ла)...
• Таке тільки ти міг придумати...
• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)...
• Я так вдячна долі, що ти в мене є...
• Впевнена, що ти зможеш...
• Я завжди знала, що моя дитина найкраща..

Поведінка дитини - це стиль спілкування в сім'ї.

Кожному з нас відомо, що дитині часто буває необхідна допомога дорослої людини, її захист, порада, і навіть проста участь, ніжний дотик, привітний погляд, посмішка, щоб вона не почувала себе самотньою перед прикрощами, тривогами, турботами і щиросердними переживаннями дитинства. Пригадайте, адже ми і самі в цей період життя нерідко відчували себе забутими, скривдженими, нелюбимими, усіма покинутими, нещасними.

Чи близькі ви своїй дитині? Чи відомі вам її негаразди? Який він, ваш малюк?

Веселий чи сумний, упевнений у собі чи постійно сумнівається, стриманий чи різкий, дружелюбний чи задиркуватий, чи вміє дружити з ровесниками, трудитися і гратися в колективі? Від усього цього залежить результат будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної.

Батькам дуже важливо постійно відчувати дитину, розуміти її поштовхи, мотиви вчинків, потреби і будувати свої взаємини з нею м'яко, чуйно, делікатно, добросердечно, незлобливо, невимогливо.

Адже звичайно діти спокійно сприймають зауваження дорослих, які зроблені доброзичливо, по-товариському, і, навпаки, - різко, грубо, напружено відповідають на роздратований, самовпевнений тон. Діти дуже люблять розмовляти. їм необхідне безпосереднє тісне спілкування, їм важливо ставити запитання й одержувати докладні відповіді на них. Вони не задовольняються односкладовими репліками.

Цікаве таке спостереження: коли, хоча б на кілька годин, діти опиняються в обстановці дружніх розмов, задушевних бесід, близького спілкування і порозуміння, то вони поводяться стосовно сторонніх і, головне, один з одним поступливіше і привітніше. Більше того: якщо діти семи-десятирічного віку поперемінно спілкуються із дорослими різко протилежного стилю поведінки, то поводяться щоразу відповідно до того стилю, під впливом якого знаходяться. Роздратований або байдужий, чуйний або ворожий, повчальний або диктаторський тон дорослого майже автоматично викликає такі самі інтонації в дітей! А інтонації впливають як на поведінку дітей, так і на їхні взаємини. Пам'ятайте про це, дорогі батьки!

Будьте терплячі зі своєю дитиною. Якщо в неї щось не виходить, відзначайте її успіхи, а не промахи, хваліть її і виявляйте надію, що завтра все вийде краще, ніж сьогодні.

Ніколи не говоріть малюкові, що він поганий, говоріть, що він пога но вчинив. Не лайте і не карайте дитину, коли вона засмучена, вдарилася, перед сном або після сну. Поцілуйте її на ніч, обійміть. Скажіть що-небудь ніжне.

Малюкові не повинно бути нудно. Грайтеся з ним, якнайбільше грайтеся. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку... Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються у швидкості і жвавості. Гра може полягати й у великій розмаїтості творчих здібностей, уяви. Придумуйте якісь ролі, обмінюйтеся ними.

У семиліток є одна особливість, яка досить швидко зникає: велика залежність від думки дорослого, ніби забезпечена заздалегідь готовність погодитися в усьому

зі старшим, і в той же час велика відкритість, прагнення поділитися з ним кожною своєю думкою, кожним порухом душі. Тому, хто упустить цей етап розвитку, не посіє зерна дружби, потім буде дуже важко.

У пору дорослішання своєї дитини мама, вражена грубістю і неуважністю доньки, навряд чи пригадає, як, утомлена після роботи, вона ухилялася від спроб першокласниці розповісти їй про свої турботи або різко обривала її при спробах сперечатися. А тато теж навряд чи пов'яже завзяте небажання сина поговорити з тим часом, коли, заглиблений у газету або телепередачу, він не міг відірватися від них, щоб вислухати майже незрозумілу, дуже емоційну розповідь сина про якийсь фільм.

Напевно, не подумають батьки і про те, що так і не зуміли викроїти тоді півдня, щоб піти з дітьми в зоопарк, поїхати за місто або просто погуляти, покликавши із собою однокласників сина або доньки і захопивши м'ячі, скакалки, ракетки, а потім удома за чаєм обговорити спільні враження. Адже саме ці сумісні заняття, спільні інтереси і сімейні захоплення, а не десятки куплених суконь і іграшок, кілограми апельсинів і цукерок згуртують сім'ю, закладуть дружбу.

Пам'ятайте, основа гарної поведінки дитини в школі, основа її успіхів у навчанні - це атмосфера любові, порозуміння і поваги один до одного в домашньому колі, це стиль спілкування в сім'ї.

ВИХОВУЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ

Усі батьки прагнуть виховати свою дитину самостійною, мріють, щоб вона з малечку допомагала їм. Та не завжди вдається привчити дитя до самообслуговування , до посильної праці, оскільки батькам часто не вистачає терпіння навчити, зачекати , поки закріпляться навички та уміння. А потім дорослі дивуються , що дитина не самостійна , не вміє нічого робити , не допомагає. Отже , ці важливі для подальшого життя якості потрібно формувати з раннього дитинства.

Нас примушує щось робити свідомий намір , мета , наша воля. Тому працювати треба над формуванням не лише умінь , а і свідомого бажання досягти свого , допомагати , робити приємність іншим. Найбільш дієвим механізмом створення таких поведінкових реакцій у дитинстві є імітація.
Воля теж починає формуватися з перших хвилин життя , коли малюк має зробити певні зусилля , щоб отримати бажане , наприклад , дотягтись до материнських грудей. Тому не варто " бігти попереду паровоза ", догоджаючи маленькій дитині . З перших днів вона має проявляти наполегливість і волю. Дайте їй змогу дотягнутися до іграшки , подолати перепону , привернути увагу дорослого - це тренування на витривалість , на характер. Готовність долати труднощі створює умови не стільки для переживань , скільки для поступового прямування до мети.
Часто батьки не дають розвиватися далі цій волі , адже дорослим легше швидко одягнути дитину , ніж чикати , поки вона сама пів години одягатиметься . Тому батьки через брак часу чи терпіння втрачають найсприятливіший період для формування навичок самостійності , який у психології називають "кризою трьох років ", або кризою "я сам".Вони не заохочують природне бажання робити все самостійно. Більш активні діти відстоюють цю свою установку, потрапляючи в розряд"непослухів" , а більш пасивні( "зручні» для батьків) повністю підкоряються їх волі , щоб і дорослими не піднятися до відповідальності за своє життя та за свої досягнення в ньому.
Якщо маленька дитина хоче допомогти , треба дозволити їй , наприклад , помити посуд чи зібрати сміття , витерти за собою розлите молоко. Навіть якщо вона щось розіб* є чи буде робити повільно , треба заохочувати спроби. Тоді поволі такі дії , така модель поведінки входить у звичку. Але якщо відмовити дитині у її прагненні до самостійності , то втрачається головне - дорогоцінний час.
Згодом однаково доведеться ставити дитину перед фактом , що вона має виконувати якусь домашню роботу , допомагати батькам. Навіть якщо в дитини тепер немає бажання це робити , її слід терпляче привчати , наприклад розповідаючи історії про те , як це вміння виручило вас свого часу.
У психологів , звісно , є уявлення про те , що повинна вміти дитина в тому чи іншому віці , які навички повинна опанувати. Приміром , з трирічного віку вона має сама одягатися , у 7 років - уміти самостійно розігріти їжу та самостійно пообідати , самостійно скласти портфель , розпоряджатися кишеньковими грошима тощо.
Спонукати до самостійності можна різними способами , зокрема ввести дитину в колектив. Наприклад , відпровадити в похід чи в якесь інше середовище , де вона буде змушена самостійно себе обслуговувати. Тим часом , батьки ніби і не примушують щось робити , але дитина під тиском середовища і обставин змушена вчитися життєвим навичкам. Самі вони не з'являться і не розвинуться-батьки для цього мають активно організувати простір дитини , регулярно займатися її вихованням. Адже воля дитини формується під впливом дорослого. Тому правильно буде витрачати більше часу , але почистити картоплю чи помити чашки разом з дитиною , а не робити це замість неї.
Нині дедалі складніше сформувати навички наполегливості , працьовитості та самостійності , бо людина , захищена цивілізацією , усе менше наражає себе та своїх дітей на непохитні вимоги природи на зразок "не побігаєш - не пообідаєш". Та батьки мають усвідомити , що функціональні навички дитини - це крок до її впевненості в собі.
Що раніше дитина опанує корисні навички, то краще самовизначиться та відчує себе самостійно.

АНКЕТИ

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше, ніж інші, але потім довго не говорить, хтось,навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви.

Відомо, що готовність дитини до школи залежить від багатьох чинників і людей, які беруть безпосередню участь у вихованні, але насамперед від батьків.

Виховувати дитину – велике мистецтво, тому що сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків.

Аби ви самі визначили, чи готова ваша дитина до школи, пропонуємо невеличкий тест.

Тест«ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й навчатися їй буде цікаво?

3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин, наприклад, збирати конструктор?

4. Чи правда, що ваша дитина у присутності незнайомих не соромиться?

5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менше як з п’яти речень?

6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

7. Чи вміє вона відмінювати іменники?

8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9. Чи вміє ваша дитина рахувати до десяти і навпаки?

10.Чи вміє розв’язувати прості задачі на віднімання та додавання одиниці?

11.Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

12.Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

13.Чи може зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

14.Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

15.Чи може узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля?

16.Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

17.Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Якщо їх:

15-18 – дитина готова йти до школи. Ви недаремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чому навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, з чим іще слід попрацювати.

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, спробуйте виділити більше часу заняттям із дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

Як визначити, «телеман» ваша дитина чи ні?

По-перше, діти, які стали залежними від перегляду телевізора, віддають перевагу перегляду телепрограм замість будь-якої іншої справи. Вони поспішають швидше повернутися із прогулянки або навіть намагаються наспіх виконати домашнє завдання, щоб опинитися біля улюбленого екрана. Запропонуйте такій дитині замість щовечірнього перегляду разом вирушити погуляти або пограти, і вона обов’язково відмовиться, тому що біля телевізора їй комфортніше й спокійніше.

По-друге, якщо ви помітили, що дитина вже двадцять хвилин поспіль бездумно перемикає канали, не вдивляючись у жодну передачу, то це означає, що їй однаково, яку передачу переглядати, аби тільки картинки миготіли перед очима.

По-третє, свідомість дітей, які занадто зацікавлені на телевізорі, постійно зайнята міркуваннями: чим закінчиться чергова серія, що відбуватиметься далі.

По-четверте, визначити «телемана» можна й за особливим відстороненим поглядом, за відсутністю реакції на звернення дорослого під час перегляду телепередач.

Спробуйте відповісти на запитання тесту, наведеного нижче, щоб оцінити взаємини в трикутнику «Дитина – батьки – телевізор».

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?

2. Чи швидко вона погоджується відійти від «блакитного» екрана?

3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?

4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?

7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі улюблені телепередачі своєї дитини?

8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?

10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?

Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас є привід говорити про те, що в дитини телезалежність.

ЗДІБНА? ОБДАРОВАНА? ТАЛАНОВИТА?

Шановні батьки! Хочете дізнатися ваша дитина здібна, обдарована чи талановита?! Дайте відповіді на запропоновані запитання. Відповідати на запитання потрібно «так» чи «ні».

1. Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.

2. Її інтереси і захоплення досить постійні.

3. ЇЇ зацікавленість урівноважена.

4. Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг (активно виражений) до мистецтва, літератури, спорту, природи, моделювання, техніки. (підкреслити або записати).

5. Має не більше двох друзів (постійних), причому старших від себе.

6. Її цікавить усе загадкове, таємниче і навіть незрозуміле.

7. Любить багато запитувати, наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.

8. Її мова розвинена, дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло використовує його.

9. Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.

10. Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.

11. Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події, незважаючи ні на які обставини та обіцянки.

12. Обов’язково (завжди) реагує на все нове.

13. Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.

14. У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.

15. У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.

16. Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета (групи предметів, іграшок, книжок тощо).

17. Настирлива, вперта, рішуча в досягненні бажаної мети.

18. Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.

19. Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.

20. Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.

21. На багатьох справляє враження не за віком старшої.

22. Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії.

23. Знає собі ціну і своє покликання.

24. Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу (заняття), гру тощо.

25. Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями.

Коментарi